Атмосфера
Усередині палацу у Фесі: кахлі, кедр, ліпнина
Чому вечеря в палаці у Фесі відбувається навколо внутрішнього двору і на що варто звернути увагу в кахлях, різьбленому кедрі та ліпнині, коли ви опинитеся всередині.
Зарезервуйте своє місце за столом ↗Планування, звернене всередину
Традиційні марокканські будинки будують навколо внутрішнього двору, часто з галереєю навколо нього, а кімнати відходять від нього. Навіть багаті особняки зазвичай мають простий зовнішній вигляд, мало великих вікон і зламаний вхід, який не дає нікому з вулиці зазирнути всередину. Усе оздоблення — всередині. Розмір і майстерність внутрішнього двору засвідчували статус його власників, і саме тому вечеря в палаці починається тієї миті, коли ви ступаєте до нього.
Сад у внутрішньому дворі
У Марокко ріад — це внутрішній сад, який зустрічається в багатьох особняках і палацах. Зазвичай він прямокутний, поділений на чотири частини вздовж центральних осей, із фонтаном посередині. Ця ідея, ймовірно, зародилася в перській архітектурі й дійшла до мавританських палаців в Іспанії, перш ніж поширитися в Марокко. Сьогодні це слово також уживають на позначення старих будинків, перетворених на готелі. Палацовий двір може бути садом або мощеним подвір'ям із водоймою.
Кахлі зеллідж
Зеллідж — це мозаїчне кахлярство з вирізаних вручну шматочків глазурованої фаянсової кераміки, складених у геометричні візерунки, часто у формі зірок. Воно з'явилося в регіоні у X столітті й набуло широкого поширення до XIV, за часів династії Маринідів. Майстри глазурують квадрати розміром близько 10 сантиметрів, а потім вручну вирізають із них форми, які часто тримають у пам'яті. Ним облицьовують нижні частини стін і підлоги, тож, ідучи через внутрішній двір, ви ступаєте по ньому.
Різьблений і розписаний кедр
Різьблене дерево стало важливим елементом декору починаючи з періоду Маринідів. Зазвичай його виготовляли з марокканського кедра, який і досі цінується, але тепер зростає переважно в лісах Середнього Атласу. Атласький кедр — це велика хвойна порода, що сягає 30–35 метрів заввишки, родом з гір Риф та Атлас. У палаці підведіть погляд угору: різьблена та розписана кедрова деревина — одна з тих деталей, що надає цим стелям неповторності.
Різьблена штукатурка
Різьблене стукко — один з найхарактерніших елементів марокканської архітектури. Воно дешеве, легко піддається ліпленню, його різьбили та розписували квітковими й рослинними арабесками, геометричними візерунками, каліграфією та мукарнами — стільниковими формами. Воно вкриває стіни й стелі над кахлями. Разом з кедром воно змушує кімнату читатися шарами: кахлі під ногами, штукатурка на рівні очей і різьблене дерево над головою.
Фес як сцена
ЮНЕСКО внесло медіну Феса до списку Світової спадщини у 1981 році. Фес-ель-Балі було засновано як столицю Ідрисидів між 789 і 808 роками, а Мариніди з XIII століття збудували перші справжні медресе міста, які демонструють той самий поєднання кахлів, кедра та штукатурки. Медіна вважається одним з найбільших і найкраще збережених історичних міст арабо-мусульманського світу. Вечеря в палаці — лише маленька частина цього величного тла.
На що звернути увагу
Приділіть хвилину біля входу. Погляньте на візерунок на підлозі, на те, як кахлі підіймаються нижніми стінами й де вони зупиняються, на смугу штукатурки над ними та на дерев'яну стелю. Зверніть увагу на фонтан, якщо він є, і на галерею, якщо вона є. Кожен палац упорядковує ці елементи по-своєму, і саме ці відмінності — насолода для ока.
Палаци XIX століття
Багато палаців у Фесі зведено в десятиліття близько 1900 року. Султан Мулай Хасан I, який правив з 1873 по 1894 рік, з'єднав Фес-ель-Джідід і Фес-ель-Балі обнесеним муром коридором, де розкинулися нові сади й літні палаци для королівської родини та вищого світу, серед них і Дар Батха. У ту саму епоху великі візирі та інші високопосадовці зводили приватні палаци для своїх домівок. Вони дотримувалися давнішого плану: дім, обернений усередину, навколо двору, оздоблений кахлем, ліпниною та різьбленим деревом.
Кому це не підходить
Якщо ви хочете докладно вивчати архітектуру, з гідом і часом, щоб піднятися й фотографувати, це не той формат: ви тут заради вечері, і персонал саме подаватиме страви. Медресе та історичні будинки, відкриті для відвідувачів удень, підійдуть краще. Вечеряльна зала — це для того, щоб поглянути вгору між стравами, а потім їсти.
Джерела