Музика
Вечірня музика у Фесі: уд, скрипка та дарбука
Три інструменти, які ви почуєте на вечері в палаці Феса, — звідки вони походять і як пов’язані з давнішою андалусійською музичною традицією міста.
Зарезервуйте своє місце за столом ↗Три інструменти, один гурт
Три інструменти творять звучання вечора: скрипка, уд і дарбука. Живий фольклорний гурт грає під час вечері, і програму на цей вечір обирає сам гурт, тож конкретних творів не обіцяють. На що ви можете розраховувати — це звучання інструментів, які грають довкола Середземномор’я та Близького Сходу вже дуже давно. Кожен виконує свою роль: один веде мелодію, один її щипає, один тримає пульс.
Уд
Уд — це короткогрифова лютня грушоподібної форми без ладів, зазвичай із 11 струнами, згрупованими у шість пар. Його історія довга й добре задокументована: філософ IX століття аль-Кінді описав його будову в посланні, а Вікіпедія зазначає, що західні лютні розвинулися з середньовічного ісламського уду. У фольклорному гурті він веде щипкову лінію — ту, що здатна поєднувати мелодію й акомпанемент водночас.
Дарбука
Дарбука — це келихоподібний барабан з однією мембраною, широко використовуваний у традиційній музиці Північної Африки, Близького Сходу та Балкан. Виконавці тримають його під рукою або кладуть на коліна й видобувають звук кінчиками пальців і долонею, що дає резонансний звук, який швидко згасає. Вікіпедія розрізняє два основні стилі: єгипетський тип має заокруглені краї навколо мембрани, що підходить для швидких дрібних ударів, тоді як турецький тип залишає край відкритим, щоб виконавець міг клацати пальцями по мембрані.
Скрипка в марокканському ансамблі
Скрипка посідає усталене місце в марокканській музиці. Марокканський андалусійський оркестр, як його описує Вікіпедія, використовує уд, рабаб, дарбуку та каманжу — арабську назву скрипки. Тож ті самі інструменти належать одразу двом світам: концертній традиції міста та жвавому фольклорному ансамблю, що грає, поки ви вечеряєте. До цієї родини належать також рабаб, бубон і канун.
Фес та його класична традиція
Фес пов'язаний зі стилем тараб аль-ала — наслідком великої міграції мусульман з Валенсії до міста. Дослідники, цитовані в статті про Фес, віддають перевагу назві ала, що означає «інструмент», замість популярного ярлика «андалусійська музика»; один із них обрав її, щоб відрізнити стиль від суто вокальної суфійської традиції. Фольклорний ансамбль за вашим столом не виконує цю традицію. Він поділяє родину інструментів — і саме в цьому зв'язок, який варто знати.
Що таке нуба
У марокканській андалусійській традиції центральною формою є нуба — сюїта з п'яти частин, кожна з власним ритмом. Вікіпедія зазначає, що повну нубу ніколи не виконують за один сеанс, що є корисною нагадкою про те, наскільки великий цей репертуар. Традицію Марокко також називають найкраще задокументованою з андалусійських шкіл. Нічого з цього не буде у вечерній програмі, але це музичне тло міста навколо палацу.
Фестиваль духовної музики народів світу
Фес також приймає щорічний Фестиваль духовної музики народів світу, започаткований 1994 року, який представляє релігійну музику з усього світу; у статті про Фес його датують травнем або червнем, з концертами на кількох майданчиках міста. Це окрема подія з власною програмою та квитками, і вечеря з нею не пов'язана. Якщо ваша подорож припадає на цей сезон, це ще один спосіб почути Фес у пісні.
Від Андалусії до Феса
Фес здавна був містом, куди прибували люди з аль-Андалусу. У статті Вікіпедії про Фес-ель-Балі сказано, що багато перших мешканців міста були втікачами від повстання в Кордові, а стаття про Фес пов'язує класичний стиль міста з пізнішою міграцією з Валенсії. Сама андалусійська музика, як зазначає стаття про цю традицію, нібито народилася в Кордовському еміраті у IX столітті, а Зір'яба іноді називають її винахідником. Пісні та інструменти мандрували разом з людьми, які їх несли.
Кому це не підходить
Якщо вам хочеться концерту в тиші, з програмою, нерухомістю піаніста й без дзеленчання тарілок, то це не той вечір. Гурт грає в жвавій залі під час вечері за столиками, а танцівники рухаються поміж столами. Той, хто прагне самої класичної традиції āla, має шукати окремий концерт у Фесі, а не фольклорну вечерю. Вечеря — це для того, щоб їсти, дивитися на танцівників і дозволити жвавому гурту наповнити двір.
Джерела